Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкий троянди аромат,
і чорнобривців гірка втіха-
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят.
Вже настоялись небеса
на літніх соковитих травах.
З роками в золотих загравах
не блякне сонячна краса.
Ти все ж така - та сама суть.
Тонка душа - до болю просто!
Ще більше прагнеш росту-росту.
... Нехай роки тобі несуть
благословінь небесних зливи,
і безліч спогадів щасливих.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Дорога сестро, дуже вдячний Вам за цю поезію. Від неї війнуло на мене класикою.
Одначе дозвольте запропонувати Вам невелику доконечну правку.
Прозора крапелька роси
на квіточці "Ранкова Слава"
(о, пам'яті гаряча лава,
що сяє в іскорці сльози!),
тонкИй троянди аромат,
і чорнобривців квола втіха -
тобі хай нагадають стиха:
таких в нас небагато свят
Ваш у Господі брат і слуга Євген. Комментарий автора: Дякую, брате, Вам за відгук, Вашу пораду і таку гарну оцінку (приймаю її, як аванс і розумію, що мені ще довго треба рости - і чи ж доросту- щоб досягнути до "путнього" рівня). Дяється взнаки і недостача освіти, і відірваність від рідної мови, і слабкий словниковий запас, і, напевно, невміння чи лінь працювати навіть над тим, що дано Богом, і скільки його дано, і...
Дякую за виправлені помилки. Наголоси - то моя велика проблема. Хоч бери кожне слово перевіряй по словнику! Над епітетом до чорнобривців, ще попрацюю. "Квола втіха" - гарний варіант, але він змінить зміст того, що я хотіла сказати. Чомусь запах чорнобривців, як і полині, асоціюється у мене з чимось більшим, ніж гіркота. У тій гіркоті - ворота до чогось таємничого, прекрасного і нам поки що не досяжного. Так гірко буває на похоронах/могилах дорогих тобі людей; людей, що прожили гарне, яскраве життя. Життя християнина. Гірко і боляче прощатися. Розумієш, що життя стане сірішим і буденнішим без тих людей. Але відчуваєш, що ти доторкнулася до чогось високого і світлого і незбагненного. Та гіркота і біль розлуки - то прелюдія до чогось піднесеного і бентежного. Його ми називаємо вічністю (з Богом, звичайно).
Як це зв'язати з цим віршом? В гіркуватому запаху чорнобривців - і сум за прожитими літами і святкування сьогоднішнього і тверда надія на вічність. Вибачте, якщо я так і не змогла пояснити доступно, того чого хотіла.
Поэзия : Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
